Я знаю, що забуття не суджено мені. 

          Українська земля народила багатьох письменників і поетів, які не тільки збагатили нашу літературу, але й уславили її серед інших літератур світу. Одне з найвеличніших імен серед них — ім'я Лесі Українки. Її називають у народі дочкою Прометея, бо саме вона перейняла від Тараса Шевченка і понесла  далі естафету правди, добра і людяності. Лесина лірика сповнена глибокої пристрасності, ніжної задушевності, щирої любові до рідної землі, до свого нескореного народу.

          26 лютого 2016 року учні 8-10 класів СЗШ № 97 м. Львова на сцені актової зали провели поетичну акварель «Меч і перо, два символи роду…» з нагоди 145-річчя від дня народження справжньої дочки українського народу Лесі Українки.

Школярі під керівництвом учителів української мови та літератури Мік О.Я. і Харатинович М.В., учителя інформатики Антонів Л.О. долучилися до високої поезії геніальної Українки, дізналися про маловідомі сторінки життя цієї надзвичайно талановитої, прекрасної  мужньої жінки, яка все своє коротке життя боролася з важкою хворобою і, усміхаючись крізь сльози, писала прекрасні вірші, прозові і драматичні твори, закохувалась і любила, страждала і мріяла, як і кожна людина.

          На шкільному святі юні артисти торкнулися життєвого шляху та творчості Великої Лесі. Лунали вірші, пісні на слова поетеси. Всі присутні на заході мали нагоду ще раз переконатись, що Леся Українка залишила нам світлу зброю, своє чисте слово, ніжну музику. Вона і досі живе серед нас, вона не вмерла, а тільки зробила крок у безсмертя:

Як я умру, на світі запалає

Покинутий вогонь моїх пісень,

І стримуваний пламінь засіяє

Вночі запалений, горітиме удень.

Яремків Н.В., заступник директора з виховної роботи