Мовчать слова, як квіти обеліскам,

Радіаційна зона не зника.

Живих вшануймо і вклонімось низько

Сльозина болю по щоці стіка.

Берег Прип’яті. Мирна весняна українська ніч. 26 квітня 1986р.…
Ця дата назавжди залишиться в пам’яті людства.
О першій годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум’я…

Сьогодні — День пам'яті, День скорботи і роздумів.

Учні та вчителі СЗШ № 97 згадують про загиблих та ліквідаторів наслідків аварії. На їхньому прикладі ми вчимося дбайливо ставитися до природи, до екологічної ситуації в Україні, до людей-героїв. Стаємо гуманнішими та людянішими у наш нелегкий час.

Школярі були присутні на реквіємному заході, приуроченому 30-ї річниці Чорнобильської трагедії. «Зірка Полин» - саме так назвали свій виступ артисти Львівської філармонії, котрі виступили на сцені актової зали школи. Пісні, поезія найгіркішими нотами звучали, наче голоси Чорнобиля, ка­тастрофи, яка ніколи не зітреть­ся з людської історії, не згасне у віках.

Про жахливу подію важко згадувати, страх проймає душу при згадці про тисячі заги­блих людей, особливо моло­дих, які помирали повільно, але в тяжких муках. Усі присутні схилили свої голови перед пам’яттю тих, кого сьогодні вже немає з нами, перед тими, хто ціною власного життя оплатив шанс на життя мільйонів.

Урятований світ — найкращий пам'ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі. Пам'ятаймо про них і ро­бімо усе, щоб ніколи не падала на землю гірка зірка Полин...

Коли ми цей урок засвоїм,
Що, ідучи всесильно до мети,
Не треба забувати про озони,
Про землі й води, жита срібний дзвін,
Щоби ніколи омертвілі зони
Нащадкам не залишити своїм!

Яремків Н.В., заступник директора

з виховної роботи