Знову пам'ять про день, що не можна забути...

Знову січень, історія, ворог і Крути...

Знову кров українська на своїй же землі...

"Ще не вмерла" звучить! Очі ворога злі...

Раптом постріл один, а чи постріли два...

І хоч страху нема та німіють слова,

А душа українська горить, не згасає,

"Ще не вмерла моя Україна" співає!

Триста було тоді, що життям заплатили,

Щоби ми, українці, на своїй землі жили,

Щоби волю здобули і тут панували,

А свободу, що кров'ю далась, цінували...

Від подій цих сто років із лишком минуло,

І, напевно, про дещо, таки ми забули,

Восьмий рік вже триває вороже свавілля

Крим, Слов'янськ і Авдіївка, Зеленопілля,

Іловайський котел і Луганська Станиця,

А в містах без війни людям солодко спиться.

Кіборги і Донецьк, ще згадаємо Піски,

І від крові пролитої закипають вже мізки!

Лисичанськ, Маріуполь - десь здобутки, десь втрати...

Може час вже прийшов врешті все пригадати?

Крути були тоді, ворог всім нам відомий!

Схід сьогодні, а ворог той самий, знайомий!

І не маємо права в стороні простояти!

Разом Захід і Схід! Й разом нам воювати!

І тоді, врешті, в мирі під сонячним небом

У Карпатах, на Півночі, широким Степом,

У Криму і на Заході, й Сході умить

"Ще не вмерла!", Вкраїно, тобі зазвучить!

Віра Гривастова